|
|
|
|
|
Пошук по сайту
|
До суду звернулась особа з позовом до міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову особа зазначала, що помер її чоловік, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з нежитлових приміщень. Проте державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва на спадщину за законом після померлого чоловіка. Відмовляючи у видачі свідоцтва, державний нотаріус виходив з того, що у спадкоємця померлого відсутній правовстановлюючий документ на нежитлові приміщення. Суд першої інстанції встановив, що за життя померлому належала квартира, яка переведена в нежитлові приміщення. Відповідно до довідки МБТІ перебудови у нежитлових приміщеннях відсутні. Квартира була переведена до нежитлового фонду на підставі рішення виконавчого комітету міської ради. Акт приймання до експлуатації та Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення до МБТІ не надавалось. Суд першої інстанції позов задовольнив та визнав за особою право власності на нежитлові приміщення в порядку спадкування за законом. Суд виходив з того, що позивач прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на нежитлові приміщення позбавлена права її оформити в установленому законом порядку. До апеляційного суду в інтересах держави в особі міської ради звернулась прокуратура. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову особи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121, чинної на час переведення квартири з житлового фонду в нежитловий, до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків). Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час відкриття спадщини, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Суд апеляційної інстанції зауважив, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Суд роз’яснив, що в судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (рішення від 24.01.2017 у справі № 638/6703/16-ц).
Начальник юридичного відділу виконкому міської ради В.Коваленко |
Важливо!
Реформа оплати праці 
Оперативна інформація 
Єдина система місцевих петицій 
|
