Попаснянська міська рада

Місто зі своєю історією

 

Виникнення

Побутують дві версії появи назви міста «Попасна», і обидві мають під собою як міфологічне, так і цілком історичне підстави.

Версія перша – загальновідома.

Через нашу місцевість проходив один з «Чумацьких шляхів». Саме в цьому місці була стоянка «чумаків», які зупинялися тут, відпочивали і пасли худобу, тобто тут був їх «попас». Хоча, виходячи з такого історичного документа, як «Описи г. Бахмута и его уезда со всеми лежащими в них дачами со внесением экономических приложений» за 1795-1802 р.р., випливає, що в 18 столітті трави тут росли.

Версія друга-оповита загадкової таємницею.

З 1660 року через місцевість нинішніх сіл Чорнухине і Червоного-Кута пролягав «секретний козацький шлях» з Січі Запорізької на Дон і Кагальник. Біля річки Чорнухине була одна з головних попутних станцій з запасами продовольства для перехожих козаків. Розташовувалася вона в районі села Надєждіна (нинішнє Калинове-Попасна). Тут, за розпорядженням Коша Запорізького, перебувала ікона Святителя Миколи Чудотворця. Оскільки при іконі проживав священик, балку і назвали «Поповий Яр» (кримсько-татарською мовою звучить як «Попасна»). Поповий Яр простирався між нинішніми селами Калинове - Попасна і Троїцьке.

Офіційна історія Попасної починається з середини 19 століття. Селище Попасна виникло у період будівництва Донецької Кам'яновугільної залізниці.

Перша залізниця в Донбасі була побудована в середині 60-х років від Грушевських антрацитівських розробок до станиці Аксай на Дону.

У 1878 відбулося урочисте відкриття Донецької Кам'яновугільної залізниці, її загальна довжина становила 389 верст. Було відкрито ділянки Микитівка - Дебальцеве - Должанська, Дебальцеве - Попасна - Краматорськ і Дебальцеве - Луганський завод; управління залізниці знаходилося в Луганську, поруч зі станцією було побудовано перше в Донбасі залізничне училище. Ось коли вперше на мапах з'явилася назва станції Попасна Донецької Кам'яновугільної залізниці. При станції, яка була побудована в 1878 р., утворилося селище, жителі якого, в основному, були прив'язані до залізниці. Зі станції відправляли вугілля і метал, який прибував з сусідніх Алмазнянського і Мар'ївського рудників. Тут же знаходилися депо і пристанційні склади.

Становлення.

У 1879 р. були побудовані ділянки Попасна - Лисичанськ, Хацапетовка (Вуглегірськ) - Ясинувата, відкрита ділянка Микитівка - Попасна.

Приблизно в ті ж роки було побудовано перший залізничний вокзал. Вже до 1910 року Попасна стає великим залізничним вузлом сполучення. Вантажообіг станції Попасна в 1914 році становив уже 1000000 вагонів на рік з вантажопідйомністю близько 12 млн. пудів. Крім паровозного депо при станції були створені резерв кондукторів, мастильників, служба телеграфу.

З розвитком дороги розвивалося і селище, росла його чисельність, в основному, за рахунок селян довколишніх населених пунктів.

І якщо в пристанційному селищі станції Попасна в 1903 році налічувалося 3 735 жителів, то в 1912 році вже мешкало 6000 осіб, переважна більшість з яких, так чи інакше, були пов'язані із залізницею. На той час майже 800 чоловік працювало на підприємствах залізничного транспорту. Це були в основному чоловіки, навіть на адміністративних роботах в конторах підприємств. З урахуванням членів їх сімей населення тоді налічувало близько двох з половиною - трьох тисяч осіб.

 

У наступні роки, з 1912 по 1931, було побудовані великі промислові підприємства: цегельний завод, перший паровий млин, фабрика туалетного мила і алебастровий завод. З Польщі сюди евакуювали склозавод, який випускав лампове скло, чайні склянки, аптекарський посуд. Паралельно з промисловістю, будуються школи, клуби, бібліотеки, а також, найбільші в Луганській області вагонне депо і вагоноремонтний завод для ремонту вагонів, що обслуговуються на Донецькій залізниці.

Не обійшов м. Попасна період репресій тоталітарного режиму кінця 20-х – початку 50-х років. Вони здійснювалися в особливо страшних розмірах: сталінський режим прагнув знищити рух за самоствердження української нації. Невід'ємною частиною тоталітарної системи влади був репресивний апарат, який повинен був тримати суспільні процеси під жорстким контролем, знищувати будь-яку опозицію сталінському режиму, будь-які прояви інакомислення.

Взимку 1932-1933 років події всеукраїнського голодомору не оминули й жителів нашого міста. Саме в цей період простому народу не було чим годувати своїх дітей. Незабаром це набрало масовий характер. У результаті голодомору в Попаснянському районі померла 31 людина.

9 травня 1936 р. Постановою ЦВК СРСР «Про перейменування станції і селища Попасна Донецької залізниці» станція і селище Попасна перейменовані в станцію і селище міського типу Каганович. 24 жовтня 1938 постановою президії Верховної Ради УРСР селищу було присвоєно статус міста районного підпорядкування.

Воєнне лихоліття

16 листопада 1941 р. місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Особливих змін в адміністративно територіальному поділі в цей період не відбулося, за винятком деяких перейменувань. Було повернуто старі назви місту і району - Попасна і Попаснянський. Після звільнення міста та району 3 вересня 1943 року  довоєнний адміністративно - територіальний поділ було відновлено, населеним пунктам були повернуті колишні назви.

12 червня 1944 постановою Верховної Ради УРСР Кагановічський район перейменований на Попаснянський.

Центром Попаснянського району визначено місто Попасна, якому повернули першу рідну назву.

Попасній запам'яталися важкі часи самої кровопролитної в історії людства війни. 9000 трудівників міста і району в перші ж дні війни пішли на фронт і 5500 з них не повернулися. Тому так багато пам'ятників у місті присвячено увіковіченню подвигу нашого народу в роки Другої світової війни.

Та страшна війна не тільки забрала життя тисяч попаснян, але й заподіяла значні руйнування інфраструктури міста. Жителі після звільнення Попасної від німецько-фашистських загарбників у 1943 році ціною величезних зусиль відбудовували місто. У післявоєнний період в місті Попасна з'являються: швейна фабрика, завод по переробці молока, завод продуктових товарів, хлібопекарський комбінат.

Новий час.

30 грудня 1962 р. постановою Верховної Ради УРСР скасовані 13 районів Луганської області, в тому числі і Попаснянський. Місто Попасна адміністративно було підпорядковане місту Первомайськ. Однак, 31 грудня 1977 р., згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР, знову був утворений Попаснянський район з адміністративним центром - місто Попасна.

Століттями український народ ціною найбільшого напруження духовних і фізичних сил боровся за священне право бути господарем на своїй землі, самому вирішувати власну долю. Першим кроком до реалізації цієї мети стала Декларація про державний суверенітет України, яку без перебільшень можна вважати фундаментом будівництва суверенної Української держави. Тому мешканці міста Попасна, незалежно від національності, віросповідання, політичної орієнтації та соціального становища, внесли свій посильний внесок у зміцнення суверенітету та незалежності України.

У 1985 році почала проводитися політика реформ і «перебудови». Кульмінацією демократичних процесів у суспільстві стало проголошення у 1991 році незалежної української держави. Це дало можливість самостійно створювати своє майбутнє. Життя міста стала відображенням нових процесів у суспільстві.

Попасна - місто залізничників, оскільки велику частину підприємств складають підприємства залізничного транспорту, де працює основна частина працездатного населення.

У період незалежності, а саме у 2007 році, ДП «Попаснянський ВРЗ» було взято оренду Товариством з додатковою відповідальністю «Попаснянський ВРЗ». На підприємстві розпочалося будівництво нових вагонів. Крім того підприємство мало замовлення на ремонт і виготовлення комплектуючих до рухомого складу.

Також у цей період було створено такі підприємства: приватне підприємство «Схід-Скло», підприємство Попаснянський гіпсовий завод ТОВ «Луганський гіпс», швейна майстерня з масового пошиття жіночого одягу, приватне підприємство «Зубр-СТК».

Місто Попасна - друга за висотою точка Донбасу. Місто оточене лісовими масивами і штучними ставками.

Клімат в регіоні - різко-континентальний, який характеризується посушливим, жарким літом, відносно холодними і малосніжними зимами. Переважаючі вітри - східні і південно-східні.

Площа міста складає 3375,9 га.

За статистичними даними в даний час в місті проживає 21,9 тис. осіб.

Важливо!
  • До уваги депутатів міської ради!
  • Виконавчий комітет Попаснянської міської ради вітає з Днем народження у грудні
  • До уваги депутатів!
  • До уваги членів виконкому!

  • Електронні петиції

    Погода


    Лічильники