Попаснянська міська військова адміністрація

Поштова адреса для листування: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 4

Як відомо, інститут місця проживання є одним з важливих інститутів цивільного права.

Приводом для написання цієї статті стали численні звернення громадян зі скаргами та запитаннями з приводу реєстрації місця проживання, адже з 04.04.2016 функції з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування в Україні почали виконувати органи місцевого самоврядування. В зв’язку з цим, відповідно до ст.10 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 було затверджено Правила реєстрації місця проживання, які визначають механізм здійснення реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання або перебування осіб в Україні, установлюють форми необхідних для цього документів.

Юридичним відділом виконавчого комітету міської ради ретельно проаналізовано чинне законодавство з цього питання та надано наступні роз’яснення щодо окремих випадків реєстрації місця проживання.

Особливості реєстрації місця проживання дітей

Якщо батьки проживають разом, то і дитина проживає однією сім’єю з ними та реєструється за місцем їхнього проживання. Трапляються випадки, коли дитина може проживати з одним із батьків, якщо останні проживають окремо, не з батьками, а з дідом, бабою, або вона в силу тих чи інших обставин може перебувати на вихованні у спеціальних навчальних закладах чи закладі охорони здоров’я.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, у якому вона проживає постійно або тимчасово. Але при визначенні місця проживання дитини за Сімейним кодексом України (надалі – СК), норми якого передбачають обов’язок батьків виховувати та розвивати дитину, утримувати її до досягнення 18 років, поняття місця проживання має інший зміст. Це не конкретна адреса і не конкретний населений пункт, а саме особа, з якою має проживати дитина. З огляду на положення ст. 161 СК це може бути один із батьків, баба, дід або інші родичі дитини, а також орган опіки та піклування. Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Але, як передбачено ч. 4 ст. 29 ЦК, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, у якому вона проживає.

З огляду на наведене, реєстрація місця проживання дітей, які не досягли 10 років, за винятком дітей, поміщених у дитячі інтернатні заклади, для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, може здійснюватись:

- за місцем проживання їх батьків (усиновлювачів), опікунів;

- за місцем проживання одного з батьків, з ким вона проживає за згодою другого з батьків або за рішенням суду чи органу опіки та піклування, договором щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків, тим з них, хто проживає окремо від дитини, у якому буде визначено, з ким з батьків буде проживати дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків і самої дитини.

Але, як передбачено ч. З ст. 29 ЦК, місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, у якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

З огляду на наведене, реєстрація місця проживання дітей, у віці від 10 до 14 років, за винятком дітей, поміщених у дитячі інтернатні заклади, для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, може здійснюватись:

- за місцем проживання їх батьків (усиновлювачів), опікунів;

- за місцем проживання одного з батьків, з ким вона проживає за спільною згодою батьків та самої дитини або за рішенням суду чи органу опіки та піклування, договором щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, у якому буде визначено, з ким з батьків буде проживати дитина.

Згідно з положеннями, закріплених у ч. 2 ст. 29 ЦК, якщо дитина досягла 14 років, вона може вільно обирати собі місце проживання за винятком обмежень, які встановлюються законом. СК України встановлює такі обмеження, тобто 14-річна дитина може визначати своє місце проживання, але не довільно, а лише з батьками, проте з ким саме — з матір’ю чи батьком — вона може вирішувати самостійно. 

Особливості реєстрації місця проживання військовозобов'язаних

Оформлення реєстрації/зняття з реєстрації призовників, військовозобов’язаних та резервістів проводиться працівниками органу реєстрації лише після внесення позначки про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування до військового квитка, тимчасового посвідчення або посвідчення про приписку до військової дільниці військовим комісаріатом, як передбачено ст. 38 Закону України від 25.03.92 № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок та військову службу» (надалі - Закон № 2232).

Підпункти 2,4,5 ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 розкривають поняття категорій громадян щодо військового обов’язку:

1

приписані до призовних дільниць;

2

які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

3

які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць.

Взяттю на військовий облік військовозобов’язаних підлягають:

— звільнені з військової служби в запас;

— які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»;

— військовозобов’язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов’язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;

— які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов’язаних;

— виключені з військового обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;

— які відповідно до ст. 18 Закону № 2232 звільнені від призову на строкову військову службу (визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби в мирний час; які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку; які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів; батько або мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат або сестра яких загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби або зборів військовозобов’язаних; які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах; які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання; яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу);

— які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників;

— жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому КМУ, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я, віком та сімейним станом.

Частиною 3 ст. 37 Закону № 2232 встановлено обов’язок призовників та військовозобов’язаних після прибуття до нового місця проживання в 7-денний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за З дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

З огляду на наведене, у випадку відсутності у військовому квитку або посвідченні про приписку позначки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання, працівником органу реєстрації роз’яснюється особам, які звернулись за реєстрацією про необхідність спочатку стати на військовий облік у районному (міському) військовому комісаріаті, після чого реєструвати нове місце проживання.

Навіть у тому разі, коли у військово-облікових документах особи наявна позначка про зняття або виключення з військового обліку, особа зобов’язана при оформленні реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання пред’явити ці документи для перевірки працівнику органу реєстрації.

Також слід пам’ятати, що при реєстрації нового місця проживання військовозобов’язаних та призовників, що здійснюється у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста), позначки про взяття на військовий облік у військовому квитку або посвідченні про приписку вимагати не слід, оскільки зняття з обліку військовозобов’язаних і виключення зі списку призовників громадян України відбувається тільки після їх вибуття в іншу місцевість (п. 1 ч. 5 ст. 37 Закону № 2232).

При реєстрації місця проживання особи за зверненням її представника на підставі довіреності, необхідно звертати увагу на таке

Представник зацікавленої у реєстрації місця проживання особи при здійсненні процедури з реєстрації може вчиняти дії від імені особи, яку він представляє, виключно у межах наданих йому повноважень, на підставі довіреностей, оформлених у порядку, установленому законом. Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженим наказом Мін’юсту від 22.02.12 № 296/5, передбачено, що в довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Вони повинні бути правомірними, конкретними та здійсненними (розд. 2 гл. 4 п. 2). З огляду на це, на мою думку, у довіреності повинно бути обов’язково чітко та прямо вказано, що представнику надається право здійснювати реєстрацію особи за місцем проживання з вказівкою адреси реєстрації. У довіреності обов’язково повинен бути зазначений строк її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ст. 247 ЦК).

Довіреність, у якій передбачена можливість здійснення тільки, наприклад, цивільно-правових угод, не дає представнику права здійснення всіх процедур щодо особи, яку він представляє, тому довіреність, у якій не вказано, що представнику надається право здійснити реєстрацію місця проживання особи, яку він представляє з вказівкою адреси реєстрації, не є підставою для здійснення реєстрації місця проживання/перебування.

Те саме стосується і випадку зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи її представником. 

Особливості реєстрації місця проживання залежно від правового статусу приміщень

Реєстрація осіб на житлову площу проводиться незалежно від розміру житлової площі, наявності спорідненості між особами які вселяються та її ступені. Однак при реєстрації місця проживання слід ураховувати вимоги нормативно-правових актів, які визначають порядок надання таких приміщень та їх правовий статус.

Відповідно до вимог ст. 65 Житлового кодексу Української РСР (надалі – ЖК) наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК до членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.

Таким чином, для реєстрації місця проживання дружини, дітей, батьків наймача, за його бажанням інших осіб, необхідна згода повнолітніх членів його сім’ї, які проживають разом із ним. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЖК наймач жилого приміщення вправі за згодою повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення. У цьому випадку реєстрація місця проживання членів сім’ї піднаймача відбувається на підставі договору піднайму, яким може бути передбачено право на вселення разом із піднаймачем у надане йому жиле приміщення членів його сім’ї. Подальша реєстрація піднаймачем членів сім’ї допускається лише за згодою наймодавця (житлово-експлуатаційної організації, відповідних підприємств, установ, організацій), наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається ЖК та Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.15 № 84.

Підставою для вселення осіб на надану жилу площу в гуртожитках, а відповідно і реєстрації місця проживання, є спеціальний ордер (ст. 129 ЖК). Вселення проводиться з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення у гуртожитку.

Для реєстрації місця проживання дружини або чоловіка, дітей, які досягли 18 років, батьків наймача у гуртожитках, призначених для проживання сімей, необхідна згода власника.

За загальним правилом, реєстрація місця проживання в будинку, квартирі, іншому житловому приміщенні, які належать особам на праві приватної власності, повинна відбуватись безперешкодно та не може бути обумовлена згодою інших осіб.

Однак існують випадки, коли одне житлове приміщення придбавають різні особи у власність з відповідними частками (спільна часткова власність) або без визначення часток (спільна сумісна власність), що не є перешкодою для реєстрації місця проживання співвласниками такого житла. Але при реєстрації членів сім’ї співвласника або інших осіб необхідно виходити з умов здійснення права власності, установлених цивільним законодавством.

Статтею 358 ЦК передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

За положеннями ст. 13 Конституції України, ст. 319, 355, 358 ЦК усі співвласники квартири (будинку) мають рівні права на користування і володіння, тобто вселення інших осіб має відбувались за взаємною згодою. Реалізація права власності однією особою не може шкодити праву власності іншої особи. Право спільної власності обмежено спеціальними нормами закону, унаслідок чого кожен із співвласників зобов’язаний реалізувати своє право власності з урахуванням прав та інтересів інших співвласників та за взаємною згодою. Таким чином, при реєстрації місця проживання осіб, які не є співвласниками житлового приміщення, органу реєстрації необхідно роз’яснювати про необхідність надання письмової згоди інших співвласників.

У тому разі, якщо співвласником житлового приміщення є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування (сільської, селищної, міської ради), згода на реєстрацію місця проживання має бути надана у формі рішення (витягу з рішення) сесії відповідної ради.

Закон чітко не регламентує, яким чином повинна бути оформлена згода, наприклад, у тому випадку, коли інший співвласник проходить військову службу (строкову, за контрактом, перебуває на спеціальних військових зборах) або відбуває покарання за вироком суду в місцях позбавлення волі, що є суттєвим недоліком.

Відповідно до норм ЦК вказані категорії осіб мають право розпоряджатись своїм майном (продавати, здавати в найм, дарувати), але тільки через довірену особу.

З огляду на це можна зробити висновок, що військовослужбовці мають право висловлювати згоду на реєстрацію через представника, уповноваженого на представництво їх інтересів по узгодженню реєстрації, довіреність якого має бути посвідчена у встановленому законом порядку (командиром (начальником) військової частини, з’єднання, установи або закладу; у разі перебування військовослужбовця на лікуванні — начальником військово-лікувального закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем).

Особи, які утримуються в установах виконання покарання, мають право висловлювати свою думку з питань реєстрації через представника, уповноваженого на представництво їх інтересів, довіреність якого повинна бути посвідчена у порядку, передбаченому цивільним законодавством (начальником установи виконання покарань).

 

 

Начальник юридичного відділу

виконкому міської ради

В.П.Коваленко

Важливо!
  • Надання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, підрозділів територіальної оборони, Державної прикордонної служби України
  • Просимо надавати інформацію про цивільних громадян Попаснянської територіальної громади поранених/загиблих внаслідок ворожих обстрілів для передачі Міжнародному Комітету Червоного Хреста.
  • До уваги внутрішньо-переміщених осіб Попаснянської міської територіальної громади
  • Як вберегтися від коронавірусу
  • Що робити при надзвичайній ситуації


  • Робоча група з розробки Стратегії Попаснянської ОТГ

    Реформа оплати праці

    Реформа оплати праці

    Оперативна інформація

    Оперативна інформація

    Єдина система місцевих петицій

    Електронні петиції